Ательє вечірніх суконь у Венесуелі шиє мішки для тіл
Після землетрусів, що забрали понад 3500 життів, швачки Ефраїна Могольйона ріжуть чорний поліетилен. Єдина прикраса — тиснений образ Христа на блискавці.
Дизайнер Ефраїн Могольйон починає робочий день у Венесуелі як зазвичай — у кабінеті, де по стінах розвішані ескізи елегантних суконь.
Але ряди робітниць, схилених над швейними машинами, шиють не його звичні яскраві й грайливі речі. Із зосередженими, похмурими обличчями вони з’єднують темні полотнища пластику — це мішки для тіл. Землетруси двома тижнями раніше забрали життя понад 3500 людей і перевантажили служби реагування. Єдина прикраса — тиснений образ Ісуса Христа, закріплений на блискавці.
«Це зовсім інше відчуття», — каже Могольйон, завантажуючи кілька запакованих у пластик чохлів у машину швидкої допомоги в Катія-ла-Мар, прибережному районі штату Ла-Гуайра поруч із Каракасом. Це одне з найбільш постраждалих місць у поштовхах 24 червня магнітудою 7,2 і 7,5. «І водночас нас наповнює вдоволення від усвідомлення, що своїм маленьким внеском ми допомагаємо», — додає він.
Багато рятувальних і відновлювальних робіт на землі вели самі цивільні — разом із професійними рятувальними командами з усього світу, пожежниками й добровольцями з армії. Міжнародні гуманітарні організації, включно з International Rescue Committee, зазначали, що реакція не відповідає масштабу потреб.
У тісній майстерні команда Могольйона розгортає рулони чорного поліетилену по великому столу. Біля стіни стоять рулони тканин — рожеві, червоні, сині. Жіночі манекени відставлені вбік.
Швачка Мері Кастільйо шиє мішки для тіл щодня вже два тижні. Вона каже, що робота була важкою, але дала їй відчуття сенсу посеред трагедії. «Це дуже сумно. Але нам треба продовжувати працювати й докладати зусиль, щоб рухатися вперед».