Два роки, 27 брендів: що насправді знайшли в ланцюжках «Зроблено в Італії»

Два роки тому італійська прокуратура виявила експлуатацію працівників на фабриках, які, за версією слідства, постачали люксові бренди. Розслідування оголило тріщини в ланцюжку «Зроблено в Італії», підірвавши давню зв’язку цього маркування з високою якістю та етикою.

У першій хвилі назвали п’ять брендів, чиїх постачальників нижнього рівня звинуватили в експлуатації: Dior, Giorgio Armani, Loro Piana, Valentino і масову італійську марку Alviero Martini. Ці справи відтоді закрили. Але прокуратура на цьому не зупинилася: за минулі роки розслідування розширилося ще на 22 бренди.

Остання хвиля включає Chanel, Moncler, Bvlgari і Brunello Cucinelli. Жоден із цих брендів не поміщений під зовнішнє управління і не звинувачується напряму — прокурори лише запросили документи з корпоративного управління для розслідувань щодо субпідрядників.

Прокуратура почала з найсерйозніших звинувачень, спираючись на італійський антимафіозний кодекс. У більшості випадків судові документи фіксували докази примусової праці та передачі надлишкових замовлень на фабрики з китайськими власниками, де умови праці були експлуататорськими.

Друга фаза в грудні 2025-го назвала ще 13 брендів, пов’язаних із постачальниками Bag Group, Effellemoda і New Leather: Prada, Gucci, Versace, Dolce & Gabbana, Missoni, Ferragamo, Saint Laurent, Givenchy, Pinko, Coccinelle, італійська «дочка» Alexander McQueen, італійська операційна компанія Off-White і Adidas.

Adidas наполягає, що йдеться не про пряме розслідування: «Adidas не є суб’єктом розслідування. Ми повністю співпрацюємо з італійською владою». Coccinelle заявила, що негайно почала збирати запитані документи.

Усі справи будувалися на презумпції, що бренди не знали про те, що відбувається. Одне звинувачення вибилося з цієї логіки. У жовтні 2025-го прокурор Паоло Сторарі зажадав шестимісячної заборони на рекламу для Tod’s, стверджуючи, що компанія свідомо мала вигоду від нелегальних субпідрядників. У лютому слухання відклали. Компанія звинувачення заперечувала.

Свіжа хвиля стосується субпідрядників, які виробляють люксову упаковку — чохли для одягу, пильники, фірмові пакети й мішечки. Перевірки на міланському виробництві Moda Fashion Styles і в субпідрядника Isacco у Варезе виявили нових працівників китайського походження в експлуататорських умовах.

Офіційні документи показують: у Moda Fashion Styles працювали незадекларовані співробітники без дозволу на проживання; на верстатах бракувало необхідних систем безпеки; працівників селили в принизливих умовах; дані про споживання електрики вказували на виробництво цілодобово. Прокурори виявили рахунки за ці роботи, виставлені компанією Brandart, — а в неї прямі відносини з Owenscorp Italia, Chanel, Brunello Cucinelli, Goyard Italie і Moncler.

У Brandart заявили, що їх попросили сприяти владі, надавши інформацію й підтвердні документи про моніторинг низки постачальників.

За всім цим стоять системні причини. Процес почався, коли на італійські компанії посилився тиск через нові регламенти ЄС про простежуваність і належну обачність у ланцюжках постачання.

Перша проблема — субпідряд, коли замовлення йдуть дрібнішим гравцям, яких бренди й аудитори перевіряють слабше. Друга — примусова праця. Прокуратура цілилася в так званий «капоралато» — систему вербувальників, розповідає Андреа Сіанезі з Міланського політехнічного університету.

В італійських ланцюжках розмова найчастіше зводиться до китайських мігрантів, багато з яких працюють на китайських фабриках по всій Італії. Явище виникло наприкінці XX століття. На кожному етапі слідства такі фабрики відігравали помітну роль.